любов і смерть - дві таємниці, в яких немає місця для сторонніх

радію настанню Нового 2011 року :) щось нове це завжди добре, бо надієшся лише на краще і на хороше. минулий рік приніс чимало змін в моє життя, чимало втрат і чимало спогадів. не хочеться згадувати все погане, нехай так і залишиться в минулому році, з собою хочу взяти тільки все хороше. прикро, що з кожним роком відчуття свята кудись зникає, натомість з"являється обов"язок його відсвяткувати. хоча, святкується принаймні непогано))

ну що ж, дорогі друзі :) не писала сюди рекордний для мене час - більше півроку (!), бо в принципі і писати було нічого.

хочу привітати всіх з Різдвом, для мене це краще свято ніж Новий рік, сімейніше і більш тепле. нехай мрії по трошки переростають в реальність, бажання матеріалізуються, а життя наповниться змістом, заради якого захочеться перевернути цей світ :)

так буває, що щастя зовсім поруч... воно буквально плутається в тебе під ногами, воно на кожному кроці, треба тільки мати відповідний зір, щоб виділити частинки малесенького щастя серед повсякденних речей....прикро, що зір так довго доходить до клітин головного мозку, щоб мати змогу оцінити все набагато раніше... а ще довше доходить до серця... в котрий раз переконуюсь, що люди, місця, події не стаються ПРОСТО ТАК, нічого не буває просто так, все взаємопов"язано і так чи інакше змінює наше життя, додає в нього імпульсу, заряду енегрії, цікавинки врешті-решт!... можна тільки дякути Богу за той зір, яким мене наділив, за тих людей, якими хочеться дихати і без яких мене просто не було б, і за ті події, які дарує мені Життя....

( маленька фотосесія )

Секрет наших несчастий в том, что у нас есть время размышлять, счастливы мы или нет
(Джордж Бернард Шоу)

дощ. The Evpatoria Report - Prognoz і дощ. вони так гарно перекликаються між собою... і так гарно доповнюють цю темряву. більше не буде важко, більше не буде боляче. дощ забере все з собою, залишить тільки чисті і свіжі плями на змарнілому асфальті. 

буде тепло, буде сонце і райдуга. обов"язково буде. після дощу...

....колись, коли ми будем жити разом, ми обов"язково заведем собі кошеня, пухнасте, білого чи рудого кольору, назвемо його незвичним і смішним ім"ям і будем радіти цьому малому чуду.

ввечері, зібгавши на кухонному кріслі під себе ноги, я слухатиму про твою роботу, яка вже так набридла... зготую вечерю і ми будемо сидіти, ділитись враженнями про минулий день.

влітку будемо виїжати з друзями на природу, слухати про їхні успіхи на роботі чи в особистому, а тим часом мимоволі мріяти, щоб нарешті залишитись наодинці серед всієї свіжості і краси.

в нас буде велика спальня з темними шторами, щоб сонце вранці не заважало довше поспати . висітимусь фото, там де ми разом посміхаємось, або корчим жахливі міни. але ж це буде так весело! а ще простора кухня! я люблю готувати. а готувати для нас обох це завжди ще більше задоволення. на підвіконні будуть стояти вазони...часом я там сидітиму і сумно дивитимусь у вікно, коли тебе не буде поряд.

я рідко називатиму тебе на ім"я. хіба що тоді, коли ти мене образиш. ти завжди будеш моїм сонцем. а я твоїм.

вранці я питиму свій улюблений зелений чай, який тобі так схожий на болото, а тобі варитиму каву з корицею, яку часом теж полюбляю. я зачитуватимусь книжками, а ти все блукатимеш просторами інтернету до півночі, в пошуках чогось цікавого...і завжди знаходитимеш щось цікаве й для мене.

....колись, коли ми будемо разом, я знатиму, що мені більше нічого не треба для щастя...  я буду відчувати. колись, я таки буду це відчувати... те, що зараз навіть не можу вимовити... те, без чого неможливе наше життя... <3

важливо єдине! не озлобитись від розчарувань, навчитись забувати про минуле і визнати, що не кожен день буде сонячним... жаль тільки, що кількість днів все меншає...

до дня народження якраз всі розцвітуть)

Ніхто не спитає, навіщо ця осінь

Приносить печаль

Ніхто не знайде. Ніхто не пробачить

На жаль.

 

Солодке проміння засліплює очі

А треба іти

Снігами заметені. Сильні й болючі

Життєві сліди

 

Сльозами вмиватись нікому не треба

Нікого й нема

Стіна за стіною. Очима завмерла.

Стояла німа

 

Нікому не треба прокляті зізнання

Твоїх сподівань

Кричати не варто. Сміятись не варто.

На жаль

В.О.Д.А. пройшла, я за них вболівала!!!! молодці